"ПРО ВИЗНАННЯ ТА ПЕРШІ КРОКИ У ТУРИЗМІ"

Юліє, вітаємо з відзнакою «Кандидат cезону 2025»! Ти пройшла великий шлях із командою Travel Study Work. Розкажи, які емоції викликала ця нагорода і чи очікувана вона була?— Ця нагорода стала для мене дуже приємною несподіванкою. Коли ти просто робиш свою роботу, вирішуєш питання туристів, працюєш у сезонному ритмі й не думаєш про нагороди, а потім раптом чуєш свое ім’я - це дуже приємно. Я точно не очікувала цього, тому емоцій було багато. Для мене ця нагорода - доказ того, що навіть маленькі щоденні зусилля зрештою складаються у великий результат. Це не просто відзнака, а нагадування про те, скільки всього я змогла пройти й чого навчитися.
Давай повернемося на кілька років назад. Ти навчалася в ДТЕУ. Як у твоєму житті з’явилася ідея поїхати на стажування на третьому курсі? Що тоді було найбільшим стимулом?— Насправді ідея поїхати на стажування з’явилася завдяки моїй подрузі Зоряні. Вона поїхала на стажування до Туреччини ще на другому курсі. Коли повернулася додому, у неї було стільки емоцій, щастя та неймовірних історій, які вона постійно мені розповідала. Я бачила, наскільки сильно її змінила ця поїздка, і пам’ятаю, як вона казала, що дуже хоче повернутися до Туреччини та була б рада, якби наступного разу я поїхала разом із нею. Саме тоді я й подумала: «А чому б і ні?» На третьому курсі я наважилася спробувати, хоча тоді навіть не могла уявити, наскільки сильно ця поїздка змінить моє життя. Думаю, найбільшим стимулом було саме бажання спробувати щось нове і трохи вийти із зони комфорту, тоді я ще не знала, що ця одна поїздка переросте у кілька сезонів і фактично стане початком моєї професійної історії. Я дуже вдячна Зоряні за те, що вона свого часу показала мені цю можливість. Фактично завдяки їй почалася моя історія з Туреччиною.
ПЕРШИЙ СЕЗОН: ЕМОЦІЇ, АДАПТАЦІЯ ТА «ДОСВІДЧЕНИЙ БОЄЦЬ»
Пам'ятаєш свій перший день у Туреччині під час першого стажування? Що тебе тоді найбільше вразило або, можливо, налякало в іншій країні?— Це була моя перша поїздка за кордон, тому, звичайно, я дуже хвилювалася. Але насправді мої переживання дуже швидко змінилися на захоплення. Я приїхала до Туреччини разом із дівчатами з України, тому адаптуватися було набагато легше. Ми були всі в однаковій ситуації, разом знайомилися з новим місцем і поступово звикали до нового ритму життя. Тому навіть у перший день я вже почувалася досить комфортно. Мене дуже вразила сама атмосфера Туреччини - море, красиві краєвиди, зовсім інший колорит і відчуття, що попереду ціле літо нових пригод. Я пам’ятаю, що хвилювання було, але разом із ним було й величезне бажання все побачити, спробувати та насолодитися цим досвідом.
Після третього курсу ти повернулася в Туреччину знову на четвертому. Що мотивувало поїхати вдруге? Чи їхала ти вже з відчуттям, що ти «досвідчений боєць»? — Після першого сезону я зрозуміла, що хочу повернутися до Туреччини не лише заради професійного досвіду, а й заради людей. За час першого стажування я знайшла дуже багато друзів, і багато хто з нас вирішив повернутися наступного року, щоб знову бути разом і продовжити цю історію. В Україні нам було досить складно зустрічатися, адже всі ми з різних областей і кожен жив своїм життям. А Туреччина стала тим місцем, де ми могли знову зібратися разом, проводити час, працювати й створювати нові спогади. Тому вдруге я їхала вже не тільки за досвідом чи професійним розвитком, я їхала до людей, яких за перший сезон дуже полюбила і які стали для мене справді близькими. І найцінніше те, що з багатьма з них ми продовжуємо спілкуватися й досі. Чи почувалася досвідченим бійцем? Трішки, тому що вже знала, що таке сезон, роботу, особливості країни, але я розуміла, що можу брати на себе більше відповідальності й переходити на новий рівень. У другому сезоні я стала VIP-гідом у Кемері, працювала в Cream Concept by Join Up! і це був для мене новий етап, який дав ще більше впевненості та професійних навичок.

"НОВА СХОДИНКА: ГОТЕЛЬНИЙ ГІД - ДРАЙВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ"

Зараз ти вже випускниця університету, але замість класичного офісу знову обрала Туреччину - і тепер працюєш представником туроператора/готельним гідом. Чому саме міжнародний туризм переміг роботу в офісі в Україні, наприклад в турагенції?— Можливо, у майбутньому я б справді спробувала себе в роботі турагента - це, до речі, один із моїх планів. Мені цікаво побачити туризм і з іншого боку, більше працювати з підбором турів, клієнтами та організацією їхнього відпочинку. Але зараз я обираю саме роботу гіда, тому що мені подобається можливість працювати безпосередньо в країні, куди люди приїжджають на відпочинок. Тут кожен день може бути зовсім не схожим на попередній, і це не дає стояти на місці.Тому поки що я продовжую розвиватися саме в цьому напрямку, набиратися досвіду, пробувати себе на різних позиціях, а вже далі, можливо, відкрити для себе й іншу сторону туристичного бізнесу.
Готельний гід це зовсім інший рівень відповідальності, де ти є головним помічником і захисником туриста в готелі. У чому головна складність і водночас головний кайф цієї посади?— Найбільша складність у тому, що саме готельний гід фактично відповідає за туриста протягом усього його відпочинку. Ти маєш бути на зв’язку й готовою допомогти практично в будь-який момент. У мене дзвінки можуть бути щогодини: найчастіше це питання щодо готелю, але бувають й інші ситуації. Наприклад, туристи можуть заблукати в місті й не знати, як повернутися до готелю. Одного разу мені зателефонувала жінка, яка їхала в таксі й дуже хвилювалася. Вона сказала, що не має кому більше подзвонити, тому вирішила набрати мене. А потім додала: «Якщо я не повернуся в готель, просто знайте, що я зараз у таксі». На щастя, все закінчилося добре, але цей випадок дуже показовий - люди справді починають тобі довіряти й сприймати тебе як людину, до якої можна звернутися в будь-якій ситуації. Бувають і конфліктні ситуації між туристами, питання, які потрібно вирішувати терміново. Іноді дзвінки приходять дуже рано вранці або вже вночі, тому повністю «вимкнутися» з роботи досить складно."Головний кайф цієї роботи длямене — саме довіра людей."— Дуже часто за час відпочинку ми з туристами настільки зближуємося, що спілкуємося вже майже як друзі. Вони можуть прийти просто поговорити, поділитися своїми враженнями або подякувати за допомогу. І коли наприкінці відпочинку люди кажуть: «Дякуємо вам, ви дуже нам допомогли», - це, мабуть, найприємніше у моїй роботі. Ти розумієш, що твоя присутність справді зробила їхній відпочинок комфортнішим і спокійнішим.
БУДНІ В МАРМАРИСІ, ЦЕ ЄВРОПЕЙСЬКА ТУРЕЧЧИНА?
Твоя теперішня локація - Мармарис. Його називають «турецькою Ібіцою» та європейським курортом. Чим цей регіон відрізняється від Анталійського узбережжя, де ти працювала раніше? Яка там атмосфера? — Мармарис для мене - це зовсім інша Туреччина. Тут дуже багато європейської атмосфери, яхт, маленьких бухт, зелених гір і неймовірних заходів сонця. Якщо Анталійське узбережжя більше асоціюється з великими готелями та класичним all inclusive-відпочинком, то в Мармарисі постійно відчувається рух, музика, вечірнє життя, але водночас є багато дуже красивих і спокійних місць.
Як виглядає твій типовий робочий день зараз у Мармарисі? Опиши його від ранкової кави до вечірнього закриття питань.— Мій робочий день зазвичай починається із зустрічі туристів в аеропорту. Я надаю їм необхідну інформацію, розповідаю, коли й де ми зустрінемося вже в готелі, а потім їду на зустрічі до туристів. У готелях я проводжу інформаційні зустрічі, розповідаю все, що їм потрібно знати про відпочинок, відповідаю на запитання, допомагаю з різними ситуаціями та, звичайно, бронюю екскурсії. Протягом дня я знаходжуся в готелях і постійно на зв’язку з туристами. До вечора повертаюся додому і вже можу трохи відпочити та перезавантажитися. Але в мене, звичайно, є вихідні й вільний час, і я стараюся використовувати його максимально цікаво. Можу піти на море, просто відпочити або сама поїхати на екскурсію - вже в ролі туристки. Взагалі я дуже люблю подорожувати у свій вільний час. За цей період встигла побувати в Датчі, Бодрумі, Фетхіє, на Родосі та в багатьох інших місцях. Мені подобається не просто працювати в туристичній країні, а й самій її досліджувати.

"ОСОБИСТІСНИЙ РІСТ, ФІНАНСИ ТА МЕНТОРСТВО"

Ти пройшла шлях від студентки-практикантки до професійного готельного гіда. Як ця робота змінила твій характер? Яки риси з’явилися, а які, можливо, зникли? — Ця робота точно зробила мене більш самостійною та впевненою. Я навчилася не боятися відповідальності, швидше приймати рішення й спокійніше реагувати на непередбачувані ситуації. Напевно, найбільше змінилося саме ставлення до проблем, тому що раніше я могла переживати через те, що щось пішло не за планом, а зараз маючи якусь ситуацію одразу думаю про те, що я можу з нею зробити.
Робота в туризмі - це не лише красиві краєвиди, а й емоційне навантаження. Як ти відновлюєш сили та борешся з утомою під час піку сезону?— У сезон дуже важливо навчитися відпочивати навіть тоді, коли здається, що часу на це немає. Я намагаюся хоча б іноді повністю перемикатися з роботи: прогулятися, піти до моря, зустрітися з друзями і ще я навчилася не брати кожну робочу ситуацію близько до серця. Ти не можеш контролювати абсолютно все, але можеш контролювати своє ставлення до цього
Оскільки ти виборола номінацію саме серед «Кандидатів» (випускників університету, які вже закінчили навчання), що б ти порадила тим, хто щойно отримав диплом і боїться вийти з зони комфорту?— Я б сказала: не чекайте моменту, коли перестанете боятися, адже цього моменту може не настати. Треба просто зробити перший крок, навіть якщо страшно. Коли я їхала на своє перше стажування, я теж не знала, що з цього вийде. Але саме рішення спробувати змінило мій професійний шлях. Іноді одна смілива поїздка може дати набагато більше, ніж кілька років очікування «ідеального моменту».
Міжнародне стажування - це також і про фінансову незалежність. Пам’ятаєш, на що витратила свою першу зарплату за кордоном і яке це було відчуття?— Пам’ятаю свою першу солідну зарплату за кордоном і, мабуть, найцінніше, що я зробила завдяки цим грошам - відвезла маму в подорож Європою. Ми разом побували в Франції, Чехії, Німеччині та Польщі. Я дуже добре пам’ятаю момент, коли ми були в Парижі й побачили Ейфелеву вежу. Я колись дуже мріяла її побачити, а мама тоді сказала, що навіть ніколи не мріяла про те, що таке може статися в її житті. І для мене це було неймовірно цінно - не просто здійснити свою мрію, а зробити це разом із нею. Ми були дуже щасливі, і саме тоді я зрозуміла, що зароблені власноруч гроші можуть давати набагато більше, ніж просто можливість щось купити. Вони можуть дарувати емоції, подорожі та моменти, які потім залишаються з тобою на все життя.
Оскільки за твоїми плечима вже три успішні сезони, чи відчуваєш ти себе ментором для нових інтернів, які тільки починають свій шлях із Travel Study Work?— Так, певною мірою. До мене зверталися люди, які бачили мене в Travel Study Work. Вони писали й запитували, чи справді мені подобається стажування, як проходить робота, як мені Туреччина і чи варто їм теж спробувати. Я завжди із задоволенням розповідаю про свій досвід - як усе відбувається, які є плюси та складнощі, як проходить робота й життя в Туреччині. Мені приємно розуміти, що мій досвід може когось надихнути спробувати щось нове. Після трьох сезонів уже дивишся на нових інтернів зовсім інакше, тому що добре пам’ятаєш себе на їхньому місці - з хвилюванням, тисячами запитань і страхом щось зробити неправильно. Мені дуже подобається ділитися досвідом і підказувати те, що колись допомогло мені.
"ПОРАДА МИНУЛОМУ ТА ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ"
Уяви, що ти пишеш листа тій Юлі, яка тільки-но збиралася в першу поїздку на 3-му курсі. Яку одну найголовнішу пораду ти б їй дала?— Я б сказала собі: «Не бійся. Ти навіть не уявляєш, наскільки сильно ця поїздка тебе змінить». Я б порадила не переживати через помилки, не намагатися все контролювати й просто проживати цей досвід на максимум. Тоді я ще не знала, що одна поїздка стане початком кількох сезонів, нових знайомств, які переросли в справжню дружбу, професійного розвитку й величезної кількості спогадів.
І наостанок опиши три головні здобутки, які подарувало тобі стажування з Travel Study Work, та поділися своїми амбітними планами на наступні роки.— Якщо говорити про три головні здобутки, які подарувало мені стажування, то:● На першому місці для мене точно - люди. Саме в Туреччині я знайшла найбільшу кількість друзів, з якими спілкуюся практично щодня, навіть якщо ми зараз знаходимося в різних країнах чи містах. Для мене це дуже цінно, тому що ці знайомства давно стали важливою частиною мого життя.● Другий здобуток - професійний досвід. Я починала як студентка-практикантка, а за кілька сезонів пройшла шлях до готельного гіда. Я отримала величезну кількість знань, навчилася працювати з людьми, вирішувати різні ситуації, брати на себе відповідальність і бути більш впевненою у своїх силах.● І третє - самостійність та впевненість у собі. Життя й робота за кордоном дуже сильно мене змінили. Я зрозуміла, що можу адаптуватися практично до будь-якої ситуації.— Щодо планів на майбутнє - я точно хочу продовжувати розвиватися в туризмі. Зараз я хочу набиратися ще більше досвіду, пробувати нові напрямки та розвиватися професійно. Тому дуже цікаво, що буде далі.
Мрієш про такий же яскравий старт кар'єри та фінансову незалежність? Не відкладай свій «ідеальний момент», адже найкращий час змінити життя - це прямо зараз. Юлія ризикнула і підкорила Мармарис, здійснила мрії своєї родини та здобула професію, якою пишається. Тепер твоя черга вийти з зони комфорту. Заповнюй заявку на міжнародне стажування разом із Travel Study Work вже зараз, роби свій перший сміливий крок, пиши власну унікальну історію успіху та створюй спогади, які залишаться з тобою назавжди!